Терикони – це штучно створені насипи, які утворюються внаслідок накопичення пустої породи після видобутку корисних копалин. Їхній зовнішній вигляд може бути схожий на пагорби чи навіть гори, але внутрішня будова має особливості, що відрізняють їх від природних форм рельєфу. Інформацію про те, що вони собою являють, можна знайти за посиланням https://hkswnukraine.com.ua/shho-take-terykony/, але важливо детальніше розібрати, з чого складаються ці об’єкти та які геологічні процеси в них відбуваються.
Походження та формування териконів
Процес формування териконів розпочинається з моменту видобутку гірничої маси з надр землі. У ній міститься не лише цінна сировина, а й значна кількість пустої породи – уламків гірських порід, глини, піску, гравію, які не підлягають використанню в промисловості. Щоб очистити корисні копалини, цю породу відокремлюють та транспортують на спеціально відведені місця. Згодом вона накопичується у вигляді насипу, поступово утворюючи конусоподібну або асиметричну форму.
На ранніх етапах створення терикона маса породи нестабільна. Під дією дощу, вітру та власної ваги відбувається природне осідання і ущільнення матеріалу. Утворюються шари з різною щільністю та розміром часток. З часом поверхня вкривається рослинністю, але в багатьох випадках через високу температуру всередині чи специфічний склад ґрунту це відбувається дуже повільно.
Геологічний склад і внутрішня структура
Терикон складається з відходів гірничих робіт, які можуть мати різний мінералогічний склад залежно від типу шахти або кар’єру. Найчастіше в його основі можна знайти:
- пісковики та аргіліти;
- сланці;
- вапняки;
- глинисті породи;
- залишки вугілля або інших корисних копалин, що не були вилучені повністю.
Внутрішня структура териконів має шаруватий характер. Це пов’язано з поетапним розвантаженням породи: кожен новий етап робіт створює свій шар з певними фізичними та хімічними характеристиками. Наприклад, один шар може бути більш насиченим органічними рештками, а інший – переважно складатися з мінералів.
Щільність шарів також відрізняється. Верхні горизонти зазвичай менш ущільнені, що робить їх вразливими до ерозії. Нижні шари з часом стають більш твердими через вагу верхніх відкладів та процеси цементації частинок.
Процеси, що відбуваються всередині териконів
Усередині териконів відбувається низка процесів, які впливають на їхню стабільність та стан:
- Окиснення мінералів – при контакті з повітрям і водою деякі мінерали починають окиснюватися, що призводить до зміни кольору та структури породи.
- Підвищення температури – залишки вугілля та інших горючих матеріалів можуть спричиняти повільне тління, підвищуючи температуру всередині терикона. Це іноді призводить до самозаймання.
- Осідання – під власною вагою насип ущільнюється, а його поверхня поступово змінює форму.
- Вимивання компонентів – дощова та тала вода проникає всередину, розчиняючи деякі мінерали та виносячи їх на поверхню.
Значення вивчення геологічної структури териконів
Дослідження внутрішньої будови териконів важливе не лише з наукової точки зору, а й для безпеки людей та довкілля. Аналіз складу порід допомагає прогнозувати ризики – наприклад, можливість самозаймання або забруднення ґрунтових вод.
Вивчення геологічної структури також дає змогу оцінити, чи є сенс у повторній переробці териконів для вилучення залишків корисних копалин. У багатьох випадках такі насипи містять значні запаси вугілля або металів, які можна використати повторно.
Терикони – це складні техногенні утворення, які мають свою внутрішню організацію, багатошаровий склад і постійно зазнають фізичних та хімічних змін. Розуміння їхньої геологічної структури дозволяє ефективніше управляти ними, запобігати небезпечним процесам та знаходити нові можливості для використання накопичених ресурсів.